Высокая вода франкфуртцев.

"Ідуть дощі. Холодні осінні тумани клубочать угорі і спускають на землю мокрі коси... Пливе у сірі безвісті нудьга, пливе безнадія, і стиха хлипає сум. Плачуть голі дерева, плачуть солом’яні стріхи, вмивається сльозами убога земля і не знає, коли осміхнеться. Сірі дні зміняють темнії ночі. Де небо? Де сонце? Міріади дрібних крапель, мов умерлі надії, що знялись занадто високо, спадають додолу і пливуть, змішані з землею, брудними потоками. Нема простору, нема розваги. Чорні думи, горе серця крутяться тут, над головою, висять хмарами, котяться туманом, і чуєш коло себе тихе ридання, немов над умерлим..."

Михайло Коцюбинський. Fata morgana.
Вспомнилось, учили в школе 250 лет назад.( ужас, ужас )

Осталось совсем немного.